ПОРАДИ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ:

 Шановні батьки! Усвідомте, що ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі.

• Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садочку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.

• Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо додержуйте часу вкладання спати і період харчування.

•Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.

• Подбайте про психічне і фізичне здоров’я дитини.

• Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров’я і поведінки.

• Потурбуйтеся про нервову систему вашої дитини. В перші дні перебування не залишайте її на цілий день у дитячому садку.

• Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будете певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку.

Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.

Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило — восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. Чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше й упевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.

Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості й плани.

Переконайтеся у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка. Легше й швидше звикають діти, батьки яких не мають альтернативи дошкільному закладу.

Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтеся з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку. Чим ближчими будуть ваші стосунки

з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині.

У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.

Приблизно за тиждень до першого відвідування дитячого садка попередьте дитину, про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.

Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.

Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Психологія виховання дітей. Поради батькам

Кожен батько хоче, щоб його дитина володіла позитивними психічними якостями. Мами і тата мріють, щоб у дитини була хороша пам’ять, здібності до навчання, сильна воля, особистісна зрілість. Щоб реалізувати ці мрії, батькам необхідно мати базові уявлення про психіку дитини. Вона складається з двох сфер – пізнавальної (когнітивної) та особистісної (емоційно-вольової). Пізнавальна сфера розвивається в результаті навчання в сім’ї, дитячому садку, школі, на робочому місці. Особистісна сфера розвивається під впливом виховання. Виховання дітей у сім’ї є базою, необхідною для розвитку зрілої і гармонійної особистості.

Щоб батьки отримали уявлення, як правильно виховувати дитину, в першу чергу необхідно розібратися з поняттями. Отже, виховання – це цілеспрямовані дії, що сприяють формуванню особистості. Наприклад, пояснюючи дитині, що кидати сміття на підлогу недобре, ви виховуєте дитину. Крім виховання, особистість формується під впливом стихійних факторів. Вони можуть надавати позитивний або негативний вплив на процес формування особистості. Метою виховання є розвиток позитивних рис особистості, наприклад, впевненості в собі і відповідальності, а також попередження формування негативних рис особистості, наприклад, безвілля.

Основи виховання дитини

Існує два інструменти, за допомогою яких батьки мають виховувати дитину. Це система «заохочення-покарання» і особистий приклад.

• Система «заохочення-покарання»

Згідно поведінковим психологічним теоріям, діяльність і психічні характеристики людини формуються під вплив заохочення чи покарання. Заохочуючи дитину за прояв бажаної особистісної риси, батьки закріплюють її і створюють умови для подальшого розвитку. Караючи його за прояв небажаної емоційно-вольової характеристики, батьки не дають їй закріпитися.

Виховуючи дитину, прагнете формувати його особистість переважно за допомогою заохочення. Використовуйте покарання лише у тих випадках, коли без нього не можна обійтися. Цю рекомендацію необхідно пояснити на прикладі.

Уявіть чотирирічну дитину, який відбирає іграшки у однолітків. Батьки абсолютно справедливо карають його, наприклад, забороняючи цілий день гуляти на вулиці. Проте надалі необхідно використовувати заохочення позитивної поведінки (якщо ти сьогодні будеш дружити з дітьми і давати їм свої іграшки, то ввечері ми разом подивимося мультфільм).

Окремо варто зупинитися на темі фізичного покарання. Дитячі психологи не рекомендують використовувати цей метод. Однак на практиці існують ситуації, коли фізичне покарання необхідно використовувати. Це слід робити, коли ви хочете швидко присікти вкрай небажане і загрозливе дитині поведінку.

Наприклад, якщо дворічна дитина проявляє надлишковий інтерес до електричних розеток, покарання може стати засобом забезпечення фізичної безпеки малюка.

• Особистий приклад

Цей інструмент фактично не вимагає пояснень. Батькам необхідно запам’ятати, що дитина реагує на їхні дії вже з перших днів життя. Тому мама і тато повинні подавати дитині позитивний приклад. Наприклад, якщо ви хочете, щоб дитина мив руки перед їжею, завжди робіть це самі і звертайте на це увагу дитини. Ніколи не з’ясовуйте стосунки при дитині.

Поради батькам по вихованню дітей

На кожному віковому етапі у дитини формується певний набір емоційно-вольових якостей. Наступні поради допоможуть вам створити умови, необхідні для розвитку позитивних особистісних рис в кожному віковому періоді.

З першого дня життя дитини демонструйте йому свої позитивні емоції. Це можна робити, наприклад, за допомогою дотиків і зверненої до дитини мови з відповідною інтонацією. На першому році життя у дитини формується базальна довіра до світу, що є фундаментом здоровою і зрілої особистості. Базальна довіра – це базова риса особистості, що визначає загальне позитивне ставлення дитини до навколишньої дійсності.

Починаючи з першого року життя заохочуйте самостійність дитини. Наприклад, хваліть малюка, коли він самостійно розстібає гудзики або дістає іграшки з ящика. У віці від 1 до 3 років у дитини формуються такі особистісні характеристики, як цілеспрямованість і самостійність.

У віці 3-6 років підтримуйте винахідливість і проактивність дитини. Давайте малюкові право самостійно вирішувати, як вчинити в тій чи іншій ситуації, чим займатися. Корегуйте небажану поведінку за допомогою заохочення і покарання.